Коли я жила і працювала в Китаї, гарячі ланчі нам доставляли прямо в офіс. Дуже зручно, особливо для мене, яка спілкувалась серед місцевих мовою body language, про розшифровку етикеток на їжі навіть не згадую. Рівно о 12 під дверима компанії стояв мопед і хлопець з термосумкою вже питав – Як справи? – Одна і та сама картина, для мене – протягом пів року. Для когось протягом життя. На наш відділ у 11 чоловік (бо зрозуміло весь менеджмет і їх світа їли окремо) нам припадало понад 15 картонних WOK коробок з усім-усім понамішуваним.

Щодня блюда дещо різнилися і іжа була дуже свіжою. Ми сідали у підсобці біля лабораторії, кожний брав лоточок з пресним рисом і накладав туди всього, що забажає. Все дуже добре – але у мене було дві основні проблеми.

Перша – це палички.В кожній коробці був соус або їжа настільки зтушена-подрібнена, що мені вдавалося ледве ледве собі чогось наловити з третьої спроби, в той час як колеги майстерно встромляли туди свої палички не залишаючі мені надії. Палички, ясне діло, використовувались лише раз та відправлялись у смітник. Це я про “бережливе” ставлення до ресурсів.

А друга – це м’ясо. М’яса я не їм, причому з дитинства, а у кожній з цих WOK коробок воно було.
І як я не просила, не малювала, не хрюкала і молила про вегетерианську опцію – все що мені пропонували – це овочі з куркою. Курка ж вона в Китаї не м’ясо, а птиця. Отак.

Цей пост взагалі ось до чого. Уявіть – що в кожному пересічному офісі як наш, і яких мільярди на весь Китай, кожний зїдає по 3-4 курячі ніжки щодня під час ось таких офісних обідів. Це виходить, що мільярд Китайців в день споживає мільярд курей в день.

А Ви ще сумніваєтеся в тому, що нам потрібні IT рішення, смарт-фармінг і в принципі інновації, які б побудували міст між окремим споживачем-виробником-зростаючим населенням і зміною клімату.

Дякую SMART AGRO форуму за надану можливість поділитися нашими успіхами та почути дуже цікаві ініціативи іншіх проектів і компаній.

15272134_1641755112790397_8746421100193116885_o

Share This